Переваги термодеревини

По специфіці використання деревини для зовнішнього використання кожен з нас стикався з рядом проблем в подальшій експлуатації. Найбільш розповсюдженими проблемами є: виникнення тріщин, вигорання (сіріє в глибину дерева 2-3мм), виникнення деформацій, поява грибків, плісняви, синяви.

Для чого ж придумали термомодифікацію деревини?

Давайте розглянемо на приведених  нижче прикладах, як термодеревина сприяє більш стійкому опору навколишньому середовищу.

Поява тріщин.

Як правило, більшість тріщин виникає за рахунок розривів між "трубчатими волокнами" деревини. Дані розриви виникають за рахунок попадання великої кількості вологи чи навпаки значного (як правило, різкого) зменшення її.

При використанні термообробленого матеріалу, кількість тріщин, можливо, зменшиться до 95% за рахунок того, що структура волокна змінюється, в основному за рахунок випалювання смоли (стає більш стабільною).  В результаті структура деревини стає пустотілою, що сприяє компенсації навантаження, пов'язаного з атмосферною вологістю.

Вигорання.

Процес вигорання в натуральній деревині відбувається за рахунок руйнування органіки і такого компоненту як лігнін (20-30%), який відповідає за щільність деревини, твердість та колір, а також є природним полімером. Усунення цієї проблеми вимагає високих затрат, адже процес вигорання досягає 2-3мм в глибину і щоб прибрати набуту сіруватість необхідно вдатися до шліфування матеріалу.

В термодеревині при високих температурах випалюється органіка, що приводить лише к висвітленню деревини, а лігнін приймає більш тверду форму. В сполученні цих факторів термодеревину при реставрації не потрібно шліфувати і догляд стає не таким обтяжливим.

Виникнення деформацій.

Даний вид дефекту найбільш розповсюджений при неправильній технології монтажу кожного елементу в окремості. Але  достатньо високий відсоток деформацій пов'язаний і з самим матеріалом.

Якщо розглядати деформацію в цілому - це процес, пов'язаний зі зміною молекулярної складової (під дією температиру, вологості і других природних явищ). Дія температури на деревину - в кожній породі дерева міститься смола (15-45%), а як будь-яка рідина при зміні температури вона розширюється або звужується в об'ємі, що призводить до розриву волокон деревини або збільшенню напруги між ними. Атмосферна вологість у нашому кліматі варіює від 30 до 95%, а дерево в даному випадку по своїй структурі можна прирівняти до губки. Зменшення % вологості призводить до усихання деревини і частковому розтріскуванню, а збільшення - до розбухання і збільшення в об'ємі. Під дією цих факторів структура деревини порушується і не здатна виконувати свої функції.

Термомодифікація направлена на стабілізацію структури деревини. Є основні два етапи в даному виді модифікації: зменшення смоли та стабілізація лігніну (природного полімера). За рахунок розігріву деревини до високих температур (200-230ºС) смола вигорає, а залишкова - полімеризується, що надає більш високу міцність при навантаженні. Стабілізація лігніну напряму пов'язана з якістю технології термообробки, адже при нагріванні деревини до 200°С молекули лігніну схильні до розпаду (деполімеризація), а вище 200-250°С відбувається процес реполімеризації, в результаті чого процент лігніну підвищується до 30-40%

Поява плісняви, грибків.

Натуральна деревина має велику кількість органіки, яка є живильним середовищем для виникнення і розмноження бактерій, що в подальшому призводить до розпаду.

Термообробка, за рахунок розігріву деревини до 215°С, дозволяє домогтися повного випалювання органіки, в результаті, дерево абсолютно не схильне до розпаду.